back

Клубівська трагедія - ніхто не забутий, ніщо не забуто

14 березня 2020

Одним із своєрідних «фірмових» знаків карально-репресивної політики Третього Райху щодо цивільного населення окупованих територій Європи було свідоме знищення населених пунктів разом із жителями.

На Ріпкинщині найжорстокішою каральною акцією нацистів під час Другої світової війни стала Клубівська трагедія.

77 років тому нацисти жорстоко стратили мирне населення села Клубівки, спаливши його дотла.

Того недільного дня, 14 березня 1943 року, в Клубівку в’їхав каральний загін, попереду якого була біла броньована машина та 12 вантажних машин з карателями. Вони палили все, що траплялося на шляху.

Нацисти заганяли людей до хат, сараїв, закидали їх гранатами та підпалювали. А тих, хто намагався втекти, розстрілювали з автоматів. Через деякий час село перетворилося на пекло, охоплене полум’ям та димом, звідусіль лунала стрілянина, чулись крики та стогони. А над селом чорним колом кружляв літак, який поливав кулементим вогнем тих відчайдушних сміливців, які дивом вирвалися з лап карателів і відходили до лісів.

Того страшного дня в Клубівці загинуло 508 мирних жителів, з них більшість жінок, 215 дітей до 14 років, а трьом немовлятам минула одна доба від народження. Згоріло 365 дворів, громадські будівлі,  установи. 12 клубівців нацисти гнали поперед себе до села Пізнопали, щоб уберегтися від мін на шляху. Потім їх розстріляли, облили гасом і спалили.

Лише 40 жителів Клубівки врятувалися від карателів. Кілька днів ховалися вони в кущах за річкою Сож. Деякі з них потім пробралися в білоруські села Карпівку, Абакумове та інші, де місцеві жителі надали клубівцям притулок, необхідну допомогу, одяг та харчі.

Постановою Бюро Чернігівського обкому партії від 6 вересня 1962 року Клубівка була визнана партизанським селом. 

Пам’ятаємо!

Головний спеціаліст з питань інформаційної діяльності
та комунікацій з громадськістю
апарату районної державної адміністрації