27 лютого 2018
Найкраще середовище для життя і розвитку дитини – сім’я. Якщо це було б можливо, то кожна дитина зростала б сімейному оточенні, в атмосфері любові, бо лише так повною мірою забезпечуються її потреби, створюються оптимальні умови для гармонійного розвитку, успішної соціалізації.
Розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що в останні роки набув загальнодержавного значення, є життєво необхідною умовою виховання дітей, позбавлених можливості виховуватись в біологічній родині.
Сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не є новими для України. Є відомості про те, що в ХІ сторіччі київські князі брали під опіку дітей-сиріт.
Пізніше, в 1037 році Ярослав Мудрий уклав перший український збірник законів, який містив також і правила опіки на державному рівні.
За княжої доби турбота про дітей-сиріт покладалась, насамперед, на князів і церкву. «Богоугодною» справою вважалося подання милостині та годування дітей-сиріт.
Відродження сімейних форм виховання в Україні почалося в 90-х роках ХХ століття. Конвенція ООН про права дитини, яку було прийнято в 1989 році й ратифіковано Україною в 1991 році, проголошує, що дитині для повноцінного розвитку найкраще зростати в сім’ї, в атмосфері любові і взаєморозуміння, благополуччя і гармонії.
На початку 90-років ХХ ст. за ініціативою Дитячого фонду на чолі з письменником Альбертом Ліхановим були створені перші дитячі будинки сімейного типу.
У 1998 та 1999 роках Кабінет Міністрів України прийняв дві Постанови «Про проведення експерименту щодо створення прийомних сімей в окремих регіонах України», що забезпечили створення прийомних сімей у цілому ряді регіонів України.
Всеукраїнський досвід функціонування прийомних сімей та ДБСТ доводить, що разом із створенням для дитини можливостей зростання в безпечному та сприятливому для розвитку особистості середовищі, сімейні форми влаштування, зокрема, прийомні сім’ї, краще готують своїх вихованців до самостійного дорослого життя, дають реальні приклади сімейних стосунків, зберігаючи разом з тим шанс на повернення в біологічну родину.
До сімейних форм виховання, крім усиновлення, опіки, піклування належать також і прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
Дитячий будинок сімейного типу – сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування”.
Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Хто може стати прийомними батьками або батьками-вихователями? Ними можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
- осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
- осіб, позбавлених батьківських справ;
- осіб, звільнених від обов’язків опікунів (піклувальників, усиновителів) за неналежне виконання покладених на них обов’язків;
- осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди І-ІІ групи, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).
Той, хто прийняв рішення про створення прийомної родини, повинен усвідомлювати, що створення прийомної сім’ї – це процес, до якого батьки мають бути готовими психологічно і юридично.
Цей процес розпочинається з усвідомленого сімейного рішення, яке беззаперечно сприймається з усвідомленого сімейного рішення, яке беззаперечно сприймається всіма членами родини. Мотив такого рішення – щире бажання допомогти дитині, наповнивши власне життя її турботами та проблемами.
Створення прийомної сім’ї починається з письмового звернення батьків чи особи на ім’я директора районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Це є підставою для здійснення працівниками центру первинного відвідування та збору інформації про заявників. У свою чергу, кандидати повинні надати певний пакет документів. Обов’язковою умовою створення прийомної сім’ї є проходження курсу підготовки для кандидатів у прийомні батьки. Основна мета навчання полягає у підготовці батьків до виконання нових соціальних ролей – вихователів дітей, які зазнали серйозних життєвих втрат, негараздів, мають проблеми у розвитку та вихованні. Проведення навчання забезпечує обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. За підсумками навчання родина набуває статусу потенційних кандидатів у прийомні батьки, підтвердженням якого є рекомендація зазначеного центру.
Наступний крок – це процес взаємодобору дитини й сім’ї та влаштування дитини в родину. Цим займається служба у справах дітей райдержадміністрації. Візит до будинків дитини, дитячих будинків, інтернатів та притулків прийомні батьки здійснюють при наявності рекомендацій та спільно з представником служби у справах дітей та соціальним працівником центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
На території Ріпкинського району на даний час функціонує 7 прийомних сімей, в яких виховується 14 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Сім’я – єдиний шанс на нормальне життя для тих дітей, які з різних причин не мають сім’ї. І пам’ятаймо: “Чужих дітей не буває”.
Якщо ж ви готові віддати частину свого серця таким дітям, звертайтесь до районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: вул. Святомиколаївська, 156-А, смт Ріпки (приміщення Ріпкинської школи мистецтв). Тел. для довідок – (04641)2-13-31.
Ріпкинський районний центр
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
Людям із порушенням зору
