25 січня 2014
Віктор РУДЯ, директор Петрушівської ЗОШ І-ІІІ ст.:
- Із самого початку засуджую безлад і насильство, що відбуваються в Києві на вулиці Грушевського з двох сторін. Винні в смерті повинні обов’язково понести покарання. А вирішувати всі політичні й економічні питання потрібно за столом переговорів, без нерозумних ультиматумів, мирним шляхом.
Валентина БЛИЗНЮК, жителька смт Ріпки:
- Не можу без хвилювання і щему в серці дивитися по телевізору сюжети про все, що відбувається на Євромайдані та центральних вулицях Києва. Вочевидь політики, які вважають себе ледь не рятівниками нації, втратили контроль над натовпом. А некерована сила – це страшна сила. І події 19-20 січня – це закономірний результат Майдану, коли людей, які вийшли на мирну акцію, протягом останніх двох місяців цілеспрямовано закликали до непокори, насильницьких дій, протистояння, революції. Як наслідок – учасники протестів у місті Києві 19 січня остаточно перейшли межі законності і моральності, порушивши власні зобов’язання щодо проведення мирних заходів у день великого православного свята Хрещення Господнього.
Лідери опозиції не в змозі контролювати розбурхану ними ж масу людей. Вони не змогли зупинити радикально налаштованих молодиків, які ведуть «вуличні бої» з правоохоронцями у центрі Києва. Від радикальних протестувальників на вулиці Грушевського вже постраждали десятки правоохоронців. Озлоблені бойовики палять не тільки автобуси правоохоронців, а й комунальний та приватний транспорт, руйнують дороги і тротуари, завдають шкоди будівлям та стану довкілля.
Особливо непокоїть, що серед агресивних протестувальників – багато молоді. А це ж чиїсь діти, і за них переживають матері. Я сама – мати трьох синів, і мене дуже хвилює, якою буде подальша доля молодого покоління, доля всієї України. Це питання треба терміново вирішувати, але виключно мирним шляхом, за столом переговорів.
Сергій МАКСИМІХІН, голова ветеранської організації Ріпкинської селищної ради:
- Як голова ветеранської організації селища разом із ріпкинським селищним головою Сергієм Гарусом ми часто відвідуємо вдома ветеранів війни і праці, вітаємо їх з днем народження та державними святами. Принагідно цікавимось побутовими умовами, проблемами, які хвилюють цих шановних людей. І разом з виконкомом селищної ради всіляко сприяємо вирішенню життєво важливих для них питань. Під час цих візитів із задоволенням констатуємо активну громадянську позицію ветеранів. Не дивлячись на свій поважний вік і стан здоров’я, вони жваво цікавляться всіма подіями, дізнаючись новини по телевізору чи з газет та висловлюючи своє ставлення до них.
Ми, ветерани, по праву пишаємося, що живемо у вільній і незалежній державі, де права людини, її честь і гідність гарантуються Конституцією, а сама людина – є найвищою цінністю держави. І треба, щоб всі органи влади неухильно виконували ці положення. А обов’язок кожного громадянина – дотримуватись моральних засад суспільства, вимог Конституції та законів країни. Право на мирні акції, публічну демонстрацію своєї позиції не можна розглядати, як вседозволеність. На жаль, таке зараз спосте¬рігається у Києві. Про те, що мирний протест вийшов далеко за рамки дозволеного і перетворився на неконтрольований супротив із насильницькими діями, засвідчили ще події 30 листопада, коли серед мітингувальників з’явилася група провокаторів і грубо пішла в наступ на бійців «Беркуту». Вони були змушені також застосувати силу, і, перевищуючи свої повноваження, побили студентів. Правову оцінку цим діям відразу ж дав Президент України Віктор Янукович та Генеральний прокурор Віктор Пшонка. Були відсторонені від виконання своїх обов’язків кілька високопосадовців.
Водночас вочевидь було видно, як певні політичні сили брутально скористались світлими намірами молоді щодо інтеграції України в Європейський Союз, щоб досягти високих стандартів життя і кинули цих дітей на супротив. Внаслідок чого ці молоді люди й самі постраждали та стали заручниками ситуації.
Та, на жаль, лідери опозиції лукавлять, заявляючи про свою непричетність до згаданого двостороннього протистояння і не хочуть визнавати, що вже й самі втратили контроль над Майданом. Це наочно проявилося в подіях 19-20 січня біля стадіону імені Валерія Лобановського та на прилеглих вулицях. Тут знову постраждали люди, які виконували свій професійний обов’язок щодо забезпечення дотримання вимог Законів по підтримці правопорядку. Протестувальники – варвари, а інакше їх і назвати не можна, знову перейшли межу і завдали значних руйнувань цій відомій спортивній споруд. Зазнала тілесних ушкоджень і значна кількість людей з обох сторін. Я багато років працював вчителем фізкультури у Ріпкинській школі, прищеплював любов до спорту, здорового спосібу життя своїм численним вихованцям, і не можу спокійно дивитися, як знахабнілі молодики грубо руйнують те, що належить громаді. Руйнувати – це не будувати. Видно, що нікому їх переконати, що тільки праця возвеличує людину, а всі спірні і проблемні питання можна і потрібно вирішувати за столом переговорів. Конструктивну позицію щодо врегулювання ситуації займає Президент України Віктор Янукович, і я цілком її підтримую.
Людям із порушенням зору