12 серпня 2013
Вперше давньоруське місто Любеч згадується у «Повісті временних літ» 882 року, коли князь Олег Віщий по дорозі з Новгорода до Києва захопив його і посадив тут свого посадника ( «взя Любець и посади муж свой»). Також Любеч згадується в 907 році в договорі того ж князя Олега з Візантією поряд з такими найвідомішими на той час давньоруськими містами як Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк. Вже в ті часи це місто на Дніпрі було важливим опорним пунктом на шляху «із варяг у греки». Тут стояв міцний військовий гарнізон, мешкало численне торгово-ремісниче населення. Любецькі купці вели жваву торгівлю з Візантією, хозарами й арабським Сходом. Про Любеч як торгове місто з пристанню згадує 949 року візантійський імператор Константин Багрянородний у трактаті «Про управління імперією».
У Любечі, як вважають історики, провів останні роки свого життя древлянський князь Мал, тут народилися його діти – Малуша, яка стала дружиною великого князя київського святослава і матір’ю Володимира Святого, та оспіваний у билинах Добриня Нікитич.
Наприкінці ХІ століття тут, на місці колишнього дитинця, зводиться потужний замок, будівництво якого зазвичай пов’язують з іменем Володимира Мономаха, котрий на той час князював у Чернігові, і відтоді він стає резиденцією чернігівських князів.
З Любечем пов’язані доленосні події давньоруської історії. У 1016 році тут відбулася битва, в якій новгородський князь Ярослав Мудрий розгромив військо святополка Окаянного. У 1097 році в Любецькому замку відбувся знаменитий з’їзд давньоруських князів, на якому вони домовилися про припинення міжусобних війн і проголосили принцип володіння кожним князем успадкованими землями ( «кождо да держит отчину свою»).
Любеч був не тільки значним містом у військовій, економічній та адміністративних сферах. Тут народився преподобний Антоній Печерський ( 983-1073 рр.) – один з найвідоміших релігійних діячів Київської Русі, основоположник чернецтва на східно-слов’янських землях. Ще у молоді роки він викопав на схилі однієї з любецьких гір печеру, на місці якої виник Антоніївський монастир, котрий проіснував кілька століть, до 1786 року. У цій обителі Божій було створено знаменитий «Любецький синодик» - пам’ятку давньоруської літератури, що є важливим джерелом з історії Чернігово-Сіверської землі ХІІ-ХІV століть.
Значною була роль Любеча і в більш пізню - козацьку добу. Він був сотенним містечком Чернігівського полку. До наших днів тут збереглися руїни кам’яниці Полуботка – одного з небагатьох зразків мурованої цивільної архітектури початку ХVІІІ століття в Україні. Збудована кам’яниця була в межах старої фортеці на замовлення гетьмана Івана Мазепи. Жителі Любеча брали участь у визвольній війні 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. В 1658 році під проводом любецького боярина полковника Мартина Пушкаря відбулось народне антифеодальне повстання. Любечан не оминули тяжкі випробування, викликані революційними подіями 1905-1907 та 1917 років, громадянською війною, колективізацією, голодомором 1932-1933 та репресіями 1937-1938 років.
В періоди всіх воєн примножувалась ратна слава любечан, які вміли дати відсіч загарбникам. В роки Великої Вітчизняної війни любечани мужньо відстоювали кожний шматочок рідної землі, наближаючи довгоочікуваний час її звільнення від гітлерівців. 26 вересня 1943 року воїни доблесної 12-ї гвардійської дивізії звільнили від окупантів Любеч, а протягом 26-28 вересня війська 61-ї та 65-ї армій під командуванням генералів П.А.Бєлова і П.І.Батова повністю очистили територію району від загарбників і вийшли до Дніпра. Жителі Любеча безстрашно, під кулеметним і мінометним вогнем, надавали допомогу військовим під час форсування ріки. На Дніпровських берегах ще й до цього часу видніються сліди оборонних рубежів. 28 вересня 2013 року в Любечі планується широко відзначити 70-річчя битви за Дніпро.
Багато любечан не повернулися з війни, залишилися спочивати вічним сном далеко від рідного дому. А в Любечі поховані їх бойові побратими, які захищали і звільняли селище від гітлерівців, і серед них Герої Радянського Союзу, поховані в парку: Воронов Олексій Іванович, Григорьєв Леонід Михайлович, Кудрявицький Давид Абрамович, Скалацький Павло Павлович, Трубіцин Микола Панфілович і наймолодший - 18-річний Опалєв Олексій Костянтинович.
В післявоєнний період відбудови народного господарства і в подальші мирні часи любечани сумлінно трудились на промислових і сільськогосподарських підприємствах селища, в установах гуманітарної та соціальної сфери. З 1923 по 1963 рік Любеч був районним центром, а потім ввійшов до складу Ріпкинського району. Нині Любеч є селищем міського типу, яке розташоване на відстані 35 км від Ріпок. Площа території Любецької селищної ради складає 7598 га. Вона віднесена до 4-ї зони забруднення після аварії на ЧАЕС. Станом на 01.08.2013 року в Любечі проживало 2168 осіб, в тому числі 1039 пенсіонерів та 296 дітей. Загальна кількість домогосподарств в Любечі – 1017. До Любецької селищної ради також відносяться села Кукарі та Гірки, де проживає відповідно 12 і 2 особи.
В Любечі функціонують Будинок культури, бібліотека, молодіжний центр, районна лікарня, аптека, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий садок, музична школа, стаціонарне відділення для престарілих громадян територіального центру управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, 18 торгівельних точок та 4 кафе приватних підприємців, відділення електрозв’язку та поштового зв’язку, філії «Ощадбанку» та «Приватбанку», ветеринарна лікарня, пожежна частина. Три приватні підприємці займаються переробкою деревини, три – виготовляють столярні вироби.
На території Любецької селищної ради розташовані, ТОВ «Комунальник», ТОВ «Штиль», ВПП «Луч», Любецьке лісництво Чернігівського держлісгоспу, овочесушильний завод Ріпкинського коопзаготпрому, підстанція Ріпкинського РЕМ, дільниці ВАТ «Облтеплокомуненерго» та «Чернігівгаз», Любецьке сільське споживче товариство, комунальне підприємство «Історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч»
Про славну історію Любеча нагадують на Замковій горі пам’ятний знак на честь 1100-річчя літописного Любеча та пам’ятник на честь Любецького з’їзду князів 1097 року, встановлений у 1997 році, печера Антонія, біля якої щороку 23 липня, в день пам’яті преподобного Антонія Печерського, здійснюється багатолюдне богослужіння. Збереглися споруди пізніших часів, зокрема Свято-Преображенська церква, збудована в 1811-1817 рр., в якій знаходиться копія чудотворної ікони Любецької Божої Матері. В 2010 році в селищному парку було встановлено пам’ятник князям Олегу та Ігорю. Приваблюють туристів і мальовничі любецькі околиці над Дніпром, які є чудовим місцем для відпочинку.
Любеч віднесено до Списку історичних населених місць України та Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича». Давньоруське місто Любеч часів Київської Русі включено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а Кам’яниця Полуботка та Спасо-Преображенська церква в Любечі – до Державного реєстру національного культурного надбання.
Виходячи з виняткової культурної цінності, історичної значущості комплексів пам’яток давньоруської та козацької доби Любеча, з метою збереження і примноження історико-культурної спадщини керівництвом області та району у відповідь на звернення депутатів районної ради від 25 січня 2008 року рішенням сесії обласної ради від 2 жовтня 2008 року в Любечі створено комунальне підприємство «Історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч» Чернігівської обласної ради.
З часу його створення в головному адміністративному корпусі ( приміщення колишньої школи-інтернату) було встановлено сучасні вікна, вхідні двері, побудовано огорожу та газову котельню, виконані роботи з облаштуванню систем водопостачання, водовідведення, електропостачання та газопостачання, проведено благоустрій території. Завершені роботи із заміни даху та дахових конструкцій, внутрішньо будинкової системи опалення. Виготовлено та уніфіковано паспорт музейного комплексу, рекламні стенди, випущено набори листівок «Любеч» та «Старий Любеч» накладами по 5000 примірників, «Любецькі старожитності» тиражем 500. Готується до випуску новий набір листівок.
Особлива увага надається науково-дослідній роботі. З 2009 року працює Любецька постійно діюча археологічна експедиція Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка під керівництвом доцента кафедри історії та археології України, кандидата історичних наук Олени Веремійчик. Закінчується дослідження Замкової гори, де потім буде побудований Княжий Замок за проектною документацією, виготовленою ДП «Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація» м.Львів». Також з 2010 року діє науково-навчальна станція «Любеч» ЧНПУ ім. Т.Г.Шевченка. Знайдено місце розташування ближньої печери преподобного Антонія Печерського, яку відкрито і освячено 18 серпня 2012 року.
Здійснено благоустрій ставка біля цієї печери, ведуться археологічні дослідження та благоустрій території, прилеглої до Кам’яниці гетьмана Павла Полуботка, яку відкрито 18 серпня 2012 року після ремонтно-відновлювальних робіт. Розпочаті археологічні дослідження в урочищі «Монастирище» - територія колишнього Любецького Антонівського чоловічого монастиря. В 2009 році проведено пленер художників, перші Любецькі історичні читання за участю провідних науковців України та зарубіжжя, в червні 2012 року – другі історичні читання, в 2011 році – симпозіум молодих скульпторів. В липня 2013 року проведено міжнародну конференцію «Антоній Печерський та його доба».
В серпні 2010 року було встановлено пам’ятник на честь першої літописної згадки про Любеч князям Олегу і Ігорю, 27 серпня 2011 року відкрито пам’ятник преподобному Антонію Печерського, а 18 серпня 2012 року – пам’ятник Малуші та Володимиру. В липні 2013 року встановлено поклінний хрест на місці розташування зруйнованого Любецького Антонівського чоловічого монастиря.
Наукові працівники музейного комплексу працюють над темами: «Топоніміка Любеча та його околиць», «Любеч періоду Київської Русі», «Невідомий Г.О.Милорадович», «Любецька шляхта на службі Війська Запорізького», «Любеч у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.». Належним чином здійснюється науково-пошукова та збиральницька робота. З часу створення та по сьогоднішній день в музейному комплексі триває акція «Подаруй музею експонат», до якої долучилось дуже багато любе чан та просто небайдужих людей до історії свого краю, які передали свої сімейні реліквії та різноманітні старожитності. До музейного комплексу передано експонати з шкільного музею Любецької ЗОШ І-ІІІ ст.
Ведеться розробка наукової концепції майбутніх експозицій музею, а на сьогоднішній день в музейному комплексі діють тимчасові експозиційні виставки «Любеч за доби Київської Русі», «Народні ремесла», «Любеч періоду ХІХ-ХХ ст..», «Любеч в роки Великої Вітчизняної війни», виставка картин «Любецькі панорами». Працівниками музейного комплексу проводиться також науково-освітня та культурно-масова робота.
Упорядковано відділом інформаційної діяльності
та зв’язків з громадськістю
Ріпкинської райдержадміністрації
Людям із порушенням зору