30 січня 2013
Довідково: Меморіал «Пам’яті Героїв Крут» Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут» створено на місці бою збройних формувань Української Народної Республіки з військами Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки 29 січня 1918 р. Він є філією Національного військово-історичного музею України. Директор філії – Данилевський Олексій Вікторович. У складі меморіалу: 1) Пам’ятний курган із хрестом, який нагорнуто у 1997 р., офіційне відкриття відбулося у 1998 р. з ініціативи Всеукраїнського об’єднання ветеранів. 2) У серпні 2006 р. споруджено під патронатом Президента України і урочисто відкрито монумент у вигляді колони, увінчаної бронзовим тризубом, яка символізує одну з колон головного корпусу Київського університету імені святого Володимира. Автор монументу: Народний художник України Анатолій Гайдамака. 3) У жовтні 2008 р. під патронатом Президента України від монументу через дорогу відтворено залізничний перон початку XX ст., який символізує відправлення потягів до бою на захист УНР. З обох боків перону на коліях розташовані 7 вагонів і залізнична платформа з гарматою (остання ставить за мету відтворити саморобний бронепоїзд, з якого командир сотні 1-го Українського козацького полку імені гетьмана Б. Хмельницького сотник Семен Лощенко обстрілював наступаючі радянські війська). Праворуч від перону знаходяться: платформа з гарматою і три зали-вагони музейної експозиції, ліворуч – чотири вагони (зал-вагон експозиції, три вагони адміністрації). Зали-вагони – понад 300 м2 експозиційної площі, понад 300 музейних експонатів і матеріалів. У січні 2010 р. меморіал поповнився ще паровозом, «штабним» вагоном, двома теплушками і залізничними платформами з гарматами. Автор художньої концепції – Народний художник України Анатолій Гайдамака. Створення музею реалізувала творча група на чолі з Народним художником України Анатолієм Гайдамакою та Заслуженим діячем мистецтв України, художником Борисом Дєдовим.
Бій під Крутами 29 січня 1918 р. Бій під Крутами: від залізничної станції Крути в напрямку Бахмача ліворуч від залізничної колії оборону тримали 1-ша сотня Допоміжного студентського куреню січових стрільців на чолі з сотником Омельченком (116-130 осіб) та одна сотня Першої Української юнацької школи імені Б.Хмельницького (юнацька школа – офіцерське училище, юнак – курсант), праворуч – дві сотні юнацької школи. Четверта сотня юнацької школи була в резерві, її введено в бій пізніше. Чота(взвод) наймолодших студентів і учнів була в резерві окремо, керівник оборони не планував їх кидати у бій (саме вона (27 осіб) потрапила під час відступу в полон на станції Крути та була розстріляна за наказом М. Муравйова). Загальна кількість збройного формування УНР під Крутами на чолі з сотником Аверкієм Гончаренком була 600-700 вояків: 116-130 вояків 1-ої сотні Допоміжного студентського куреню січових стрільців на чолі з сотником Омельченком та 450-500 юнаків(курсантів офіцерського училища) Першої Української юнацької школи імені Б.Хмельницького, 20 старшин (офіцерів). На озброєнні у них, крім гвинтівок, було ще 16-18 кулеметів і 1 гармата (трьохдюймовка або по-сучасному 76-мілімітрова гармата). Невідома кількість вояків-добровольців з Ніжина. Особисто відомий тільки Осип Твардовський. Наступали 4–6 тисяч вояків військ РРФСР на чолі з головнокомандувачем Михайлом Муравйовим, одну групу військ очолив Берзін, другу – Єгоров. Радянські війська складалися з червоногвардійців, солдат та балтійських матросів. Вони були добре озброєні, мали у своєму розпорядженні артилерію і бронепоїзд. Втрати (вбиті, поранені, полонені і зниклі безвісти): Війська УНР – до 250–300 вояків включно зі студентами і 10 старшин. З них Студентська сотня втратила понад 70 чоловік: 27 розстріляних полонених студентів та учнів за наказом Муравйова і Єгорова, 10–12 убитих у бою, 35–40 поранених. Радянські війська: за різним даними до 300 вбитих і до 1300 поранених. Ввечері 29 січня після гарматного руйнування та підпалу споруд залізничної станції наступаючими, сильного тиску на фронті та загрози оточення, українські війська організовано відступили, зібрали знайдених вбитих і поранених до поїзда, розібрали залізничну колію за станцією і відправилися до Києва. На станції Бобрик з’єдналися з Гайдамацьким кошем Слобідської України під командуванням С.Петлюри. А.Гончаренко відзначав у своїх спогадах, що на станції Бровари передав «релятивний звіт» про бій С.Петлюрі в присутності начальника штабу О.Удовиченка. Цей документ не пощастило виявити. Радянські війська після бою ще дві доби перебували в районі залізничної станції Крути і потім відновили наступ на Київ.
Управління у справах преси та інформації облдержадміністрації