Заселення території Чернігівщини почалося ще за часів палеоліту — близько 100 тис. років тому. Більше двадцяти поселень епохи пізнього палеоліту (35-10 тис. років тому) дослідники виявили на території області. А знахідки в селі Мезин Коропського району не мають собі рівних у світовій археології.
У IX ст. Чернігово-Сіверська земля увійшла до складу Київської Русі, причому Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву. У складі Київської Русі вона одержала подальший соціально-економічний розвиток. Головне місце в економіці займало сільське господарство. Високого рівня розвитку досягло ремесло. Чернігово-Сіверська земля мала розгалужені торгові зв'язки.
У 1796 році була створена Малоросійська губернія Росії з центром у місті Чернігові. У 1802 р. вона була розділена на Чернігівську і Полтавську губернії. У 1923–1932 р. було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких призвела в 1932 році до створення Чернігівської області в складі УРСР. Область утворена 7 жовтня 1932 з частин Київської і Харківської; частини передані до Сумської (1939) і Київської (1987), приєднаний Талалаївський район Сумської області (1965); центр — Чернігів
З 1991 року до нинішнього часу Чернігівська область залишається в складі незалежної України.
Населення
• 1 245 300 мешканців (2001), у тому числі:
o міське — 727 200 мешканців (2001)
o сільське — 518 100 мешканців (2001)
• Національний склад населення (за переписом 1970 року):
o українців — 93,8 %
o росіян — 4,7 %
o інших — 1,5 %
• 1 143 400 мешканців (1 січня 2007), у тому числі:
o міське — 690 500 мешканців (2007)
o сільське — 452 900 мешканців (2007)
Міські населені пункти з кількістю жителів понад 6,0 тисяч
за даними Держкомстату[2][3]
Чернігів
▼296,9 Щорс
▲11,6
Ніжин
▼74,1 Бобровиця
▲11,2
Прилуки
▼58,9 Борзна
▼10,6
Бахмач
▼18,8 Варва
▼8,5
Носівка
▼14,2 Семенівка
▼8,5
Новгород-Сіверський
▼14,0 Козелець
▼8,3
Корюківка
▼13,4 Десна
▼7,6
Городня
▼12,8 Ріпки
▼7,5
Мена
▼12,4 Ладан
▼6,5
Ічня
▼11,8 Остер
▼6,3
Національний склад населення Чернігівської області станом на 2001 рік[4]
№ Національність Кількість осіб Відсоток до загальної кількості
1 Українці
1 155 354 93,47 %
2 Росіяни
62 207 5,03 %
3 Білоруси
7 122 0,58 %
4 Євреї
1 531 0,12 %
5 Вірмени
934 0,08 %
6 Цигани
756 0,06 %
7 Молдавани
700 0,06 %
8 Поляки
528 0,04 %
9 Татари
461 0,04 %
10 Азербайджанці
403 0,03 %
11 Iншi 6 069 0,49 %
Разом 1 236 065 100 %
Адміністративний устрій
Кількість районів — 22. Кількість населених пунктів, всього — 1534, в тому числі міст — 15, селищ міського типу — 30, сіл — 1429, селищ — 60.
Міста обласного значення : Ніжин, Прилуки, Чернігів.
Історія адміністративно-територіального ділення Чернігівської області
1932
15.10.1932 36 районів:
1. Бахмацький — смт. Бахмач.
2. Березнянський — смт. Березна.
3. Бобровицький — с. Бобровиця.
4. Борзнянський — смт. Борзна.
5. Буринський — с. Буринь.
6. Варвинський — м. Варва.
7. Велико-Бубнівський — с. Талалаївка.
8. Глухівський — м. Глухів.
9. Городнянський — смт. Городня.
10. Дмитріївський — с. Дмитріївка.
11. Добрянський — смт. Добрянка.
12. Іваницький — м. Іваниця.
13. Ічнянський — смт. Ічня.
14. Козелецький — смт. Козелець.
15. Конотопський — м. Конотоп.
16. Коропський — смт. Короп.
17. Корюківський — смт. Корюківка.
18. Кролевецький — смт. Кролевець.
19. Мало-Дівицький — с. Мала Дівиця.
20. Менський — смт. Мена.
21. Недригайлівський — с. Недригайлів.
22. Ніжинський — м. Ніжин.
23. Новгород-Сіверський — м. Новгород-Сіверський.
24. Носівський — м. Носівка.
25. Олишівський — м. Олишівка.
26. Остерський — смт. Остер.
27. Понорницький — м. Понорниця.
28. Прилуцький — м. Прилуки.
29. Путивльський національний російський — смт. Путивль.
30. Ріпкинський — смт. Ріпки.
31. Роменський — м. Ромни.
32. Семенівський — смт. Семенівка.
33. Середино-Будський — смт. Серединна-Буда.
34. Сновський — смт. Сновськ.
35. Чернігівський — м. Чернігів.
36. Шосткинський — м. Шостка.
1933
1.12.1933 скасований Чернігівський район.
1935
22.01.(17.02.) 1935 створені Батурнський, Глинський, Грем’яцький, Дубов’язівський, Козлянський, Комарівський, Куликівський, Лосинівський, Любецький, Ново-Басанський, Сміливський, Сосницький, Срібнянський, Тупичівський, Хильчицький, Холмінський, Шалигинський, Есманський, Яблунівський, Ямпольський райони (55)
25.05.1935 Сновський район перейменований на Щорський (55)
Щорський — м. Щорс
31.08.1935 Есманський район перейменований на Червоний [55]
55.Червоний — с. Червоне
10.1935 Козлянський район перейменований на Михайло-Коцюбинський [55]
Михайло-Коцюбинський — с. Михайло-Коцюбинське
1937
01.01.1937 55 районів, 1 місто обласного підпорядкування:
1. Батуринський — с. Батурин
2. Бахмацький — смт. Бахмач
3. Березнянський — смт. Березна
4. Бобровицький — м. Бобровиця
5. Борзнянський — смт. Борзна
6. Буриньський — с. Буринь
7. Варвинський — м. Варва
8. Глинський — с. Глинськ
9. Глухівський — м. Глухів
10. Городнянський — смт. Городня
11. Грем’яцький — с. Грем’яч
12. Дмитрівський — с. Дмитрівка
13. Добрянський — смт. Добрянка
14. Дубов’язівський — с. Дубов’язівка
15. Іваницький — м. Іваниця
16. Ічнянський — смт. Ічня
17. Козелецький — смт. Козелець
18. Комарівський — с. Комарівка
19. Конотопський — м. Конотоп
20. Коропський — смт. Короп
21. Корюківський — смт. Корюківка
22. Кролевецький — м. Кролевец
23. Куликівський — с. Куликівка
24. Лосинівський — с. Лосинівка
25. Любецький — с. Любеч
26. Мало-Дівицький — с. Мала Дівиця
27. Менський — смт. Мена
28. Михайло-Коцюбинський — с. Михайло-Коцюбинське
29. Недригайлівський — с. Недригайлів
30. Ніжинський — м. Ніжин
31. Новгород-Сіверський — м. Новгород-Сіверський
32. Ново-Басанський — с. Нова Басань
33. Носівський — м. Носівка
34. Олишівський — м. Олишівка
35. Остерський — смт. Остер
36. Понорницький — м. Понорница
37. Прилуцький — м. Прилуки
38. Путивльський національний російський — м. Путивль
39. Ріпкінський — м. Ріпки
40. Роменський — м. Ромни
41. Семенівський — смт. Семенівка
42. Середино-Будський — смт. Середіна-Буда
43. Сміливський — с. Сміливе
44. Сосницький — смт. Сосниця
45. Срібнянський — с. Срібне
46. Талалаївський — ждп. Талалаївка
47. Тупичівський — с. Тупичів
48. Хильчицький — с. Зноб-Новгородське
49. Холминський — с. Горби
50. Червонний — с. Червоне
51. Шалигинський — с. Шалигине
52. Шосткинський — м. Шостка
53. Щорський — м. Щорс
54. Яблунівський — с. Яблунівка
55. Ямпольський — с. Ямполь
1938
1938 створений Чернігівський район (56)
1939
10.01.1939 до складу Сумської обл. передані Буриньський, Глинський, Глухівський, Дубов’язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путівльський, Роменський, Середіно-будський, Сміливський, Талалаєвський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпольський
1940
1.05.1940 39 районів, 3 міста обласного підпорядкування:
1. Батуринський — с. Батурин
2. Бахмацький — м. бахмач
3. Березнянський — смт. Березна
4. Бобровицький — смт. Бобровиця
5. Борзнянський — смт. Борзна
6. Варвинський — м. Варва
7. Городнянський — смт. Городня
8. Грем’яцький — с. Грем’яч
9. Дмитріївський — с. Дмитріївка
10. Добрянський — смт. Добрянка
11. Іваницький — м. Іваниця
12. Ічнянський — смт. Ічня
13. Козелецький — смт. Козелець
14. Комарівський — с. Комарівка
15. Коропський — смт. Короп
16. Корюківський — смт. Корюківка
17. Куликівський — с. Куликівка
18. Лосинівський — с. Лосинівка
19. Любецький — с. Любеч
20. Мало-Дівицький — с. Мала Дівиця
21. Менський — смт. Мена
22. Михайло-Коцюбинський — с. Михайло-Коцюбинське
23. Ніжинський — м. Ніжин
24. Новгород-Сіверський — м. Новгород-Сіверський
25. Ново-Басанський — с. Нова Басань
26. Носівський — м. Носовка
27. Олишевський — м. Олишівка
28. Остерський — смт. Остер
29. Понорницький — м. Понорніца
30. Прилукський — м. Прилуки
31. Ріпкінський — м. Ріпки
32. Семенівський — смт. Семенівка
33. Сосницький — смт. Сосніца
34. Срібнянський — с. Срібне
35. Тупичівський — с. Тупичів
36. Холминський — с. Горби
37. Черниговський — м. Чернігів
38. Щорський — м. Щорс
39. Яблунівський — с. Яблунівка
1. Ніжин
2. Прилуки
3. Чернігів
1959
21.01.1959 скасовані Грем’яцький, Добрянський, Іваницький, Комарівський, Тупичівський, Яблунівський райони
10.09.1959 скасовані Новобасанський і Срібнянський райони
1960
30.11.1960 скасовані Батуринський, Березнянський, Корюківський, Олишівський, Холмінський райони
1962
30.12.1962 скасовані Борзнянський, Варвінський, Городнянський, Дмитрієвський, Коропський, Куликівський, Лосинівський, Любецький, Малодівицький, Міхайло-Коцюбинський, Носівський, Остерський, Понорницький, Сосницький райони, до категорії міст обласного підпорядкування віднесені міста Бахмач, Городня і Корюківка
1963
1.01.1963 12 районів, 6 міст обласного підпорядкування:
1. Бахмацький — м. Бахмач
2. Бобровицький — м. Бобровиця
3. Ічнянський — м. Ічня
4. Козелецький — смт. Козелецьь
5. Менський — м. Мена
6. Ніжинський — м. Ніжин
7. Новгород-Сіверський — м. Новгород-Сіверський
8. Прилуцький — м. Прилуки
9. Ріпкинський — смт. Ріпки
10. Семенівський — м. Семенівка
11. Черниговський — м. Чернігів
12. Щорський — м. Щорс
1. Бахмач 2.Городня 3.Корюківка 4.Ніжин 5.Прилуки 6.Чернігів
1965
4.01.1965 відновлені Борзнянський, Городнянський, Коропський, Носовський, Сосницький, Срібнянський райони, до категорії міст районного підпорядкування віднесені Бахмач, Городня і Корюківка
1966
8.12.1966 відновлені Варвинський, Корюківський, Куликівський, Талалаївський райони
22 райони, 3 міста обласного значення:
1. Бахмацький — м. Бахмач
2. Бобровицький — м. Бобровиця
3. Борзнянський — м. Борзна
4. Варвинський — смт. Варва
5. Городнянський — м. Городня
6. Ічнянський — м. Ічня
7. Козелецький — смт. Козелець
8. Коропський — смт. Короп
9. Корюківський — м. Корюківка
10. Куликівський — смт. Куликівка
11. Менський — м. Мена
12. Ніжинський — м. Ніжин
13. Новгород-Сіверський — м. Новгород-Сіверський
14. Носівський — м. Носівка
15. Прилуцький — м. Прилуки
16. Ріпкінський — смт. Ріпки
17. Семенівський — м. Семенівка
18. Сосницький — смт. Сосніца
19. Срібнянський — смт. Срібне
20. Талалаевський — смт. Талалаєвка
21. Черниговський — м. Чернігів
22. Щорський — м. Щорс
1.Ніжин 2.Прилуки 3.Чернігів
Основні дані
Назва: Чернігівщина
Країна:
Україна
Утворена: 15 жовтня 1932 року
Код КОАТУУ:
74000
Населення:
▼ 1 083 265 (на 1.09.2012)
Площа:
31865 км²
Густота населення:
34.3 осіб/км²
Телефонні коди: +380-46
Обласний центр: Чернігів
Райони: 22
Міста:
обласного значення
районного значення
3
12
Райони в містах: 2
Смт: 30
Села: 1429
Селища: 60
Селищні ради: 29
Сільські ради: 525
Номери автомобілів: CB
Інтернет-домени: chernigov.ua; cn.ua
Чернігівська губернія
Центр Чернігів
Утворена 27 лютого 1802
Попередники Малоросійська губернія
Наступники Чернігівська область
Адміністративний поділ
Російська імперія
Складалася з 15 повітів: Борзнянський, Глухівський, Городнянський, Козелецький, Кролевецький, Новгород-Сіверський, Ніжинський, Остерський, Сосницький, Чернігівський, Мглинський, Новозибківський, Стародубський, Суразький.
Склад за Гетьманат (квітень-грудень 1918)
Губернія мала бути складеною з 18 повітів: вже існуючі 15 повітів з планованими долучити 3 повітів з Мінської губернії: Гомельський повіт; Курської губернії: Путивльський повіт, Рильський повіт.
Список повітів, частину яких планувалося приєднати до суміжних існуючих, або новоприєднаних повітів: з Могилівської губернії: Рогачівський повіт; з Орловської губернії: Севський повіт, Трубчевський повіт; з Курської губернії: Дмитрієвський повіт, Льговський повіт, Курський повіт.
УРСР
Населення губернії
Чисельність
Чернігівська губернія відносилася до числа староосвоєних та густонаселених губерній Російської імперії. Цьому сприяло вигідне географічне положення, сприятливий клімат та родючі ґрунти.
На початок ХІХ ст. населення Чернігівської губернії оцінювалося у 1,26 млн осіб, але ці дані не є точними оскільки відсутні дані ревізій 1795 і 1811 років. 7-а, 8-а та 9-а ревізії проводились з дефектами, і їхні результати часто ставились під сумнів. Тим не менш вони зафіксували поступове зростання чисельності населення — з 646.968 душ чоловічої статі у 1835 році до 674581 у 1852. Паралельно з цим зменшилась кількість кріпосних селян — з 290 390 душ (44.9%) у 1835 до 281.844 (41.8%) у 1952. З 1782 року частка кріпосних зменшилась приблизно на 17% (з 58.6%). Цей процес був характерний для всієї Російської імперії вже з кінця ХVIII ст., але кількість кріпосних значно відрізнялась у різних губерніях — від 1.8% у В'ятській губернії до 69.4% у Могилівській і 70.9% у Смоленській.
Остання ревізія була проведена у 1858 році і була найякіснішою з усіх попередніх. Згідно з нею 1858 року кількість населення склала 1.461.866 осіб, з них 37.6% — кріпосні (в середньому на 1 поміщика приходилося 60 кріпосних, у Полтавській губернії — 45, по імперії — 100).
Всього у губернії було 3672 поселення, з яких більше половини (52%) мали менше 100 душ. Найкрупнішими села були у південно-східних повітах, найменшими — у північних. Населені пункти з населенням більше 1.000 складали десяту частину від усіх. У п'яти містах кількість населення перевищувала 10.000.
На 1 двір в середньому приходилося 6.8 душ, найбільше — у Стародубському повіті (7.7).
Населення продовжувало зростати — до 1850.5 тис. у 1879 році; 2297.9 тис. у 1897; 2693.8 у 1905.
Географія
Чернігівська губернія розташовувалась у середній смузі європейської частини Російської імперії. Вона належала до числа внутрішніх губерній, які не мали кордонів з іншими державами. На заході межувала з Київською, Мінською, Могилівською губерніями; на півдні з Полтавською; на сході — з Курською та Орловською; на півночі — зі Смоленською та Орловською губерніями. Історично, північні та східні межі губернії відображають поділ між землями Польсько-литовської і Московської держави у XVII ст. Частина кордонів проходила по річкам Сейм, Сож та Дніпро.
Площа губернії становила приблизно 52397 км², але в залежності від способу виміру вона оцінювалася і у 51919 км², і у 53918 км²). Найбільша довжина губернії від північно-східного кута до південно-західного складала 350 верст (373 км), найменша ширина — у перехваті між Могилівською та Орловською губерніями — менше 100 верст.
Малоросійська губернія
Центр Чернігів
Утворена 1764, 1796
Наступники Малоросійське генерал-губернаторство
Перша Малоросійська губернія
Утворена в 1764 році з частини Лівобережної України. Губернія складалася з 10 полків (адміністративно-територіальних і військових одиниць, успадкованих від Гетьманщини). З 1765 по 1773 роки адміністративним центром був Глухів, в 1773 році центр був перенесений до Козельця, а в 1775 - до Києва.
Восени 1781 року Малоросійська губернія була ліквідована і розділена на Новгород-Сіверське, Чернігівське та Київське намісництва
Друга Малоросійська губернія
У 1796 році Малоросійська губернія була знову утворена з трьох намісництв, на які тоді поділялася Малоросія, причому до неї приєднані були і колишній Полтавський полк, і місто Кременчук, з містечками та селищами колишнього Миргородського полку, що входили до складу Катеринославської губернії, але відокремлено місто Київ , «з окружністю, по положенням його за рікою Дніпром». Губернським містом був призначений Чернігів. Губернія була розділена на 20 повітів.
• Чернігівський повіт,
• Козелецький повіт,
• Переяславський повіт,
• Пирятинський повіт,
• Золотоніський повіт,
• Хорольський повіт,
• Кременчуцький повіт,
• Полтавський повіт,
• Зіньківський повіт,
• Гадяцький повіт,
• Лубенський повіт,
• Роменський повіт,
• Прилуцький повіт,
• Ніжинський повіт,
• Сосницький повіт,
• Конотопський повіт,
• Глухівський повіт,
• Новгород-Сіверський повіт,
• Стародубський повіт,
• Мглинський повіт.
Утворення Малоросійської губернії знаходилося у зв'язку з відновленням за Павла I в Малоросії судів генерального, земських і підкоморських. У 1802 році з Малоросійської губернії утворені були дві - Чернігівська і Полтавська.
Малоросійське генерал-губернаторство
У 1802 році Малоросійську губернію розділено на Чернігівську й Полтавську губернії, які разом становили Малоросійське генерал-губернаторство.
На території Малоросійської губернії, а згодом і Малоросійського генерал-губернаторства діяли Генеральний Малоросійський суд (1797—1831) й земські підкоморські суди (1797—1834).
Малоросійське генерал-губернаторство було ліквідовано у березні 1836 року у зв'язку з утворенням Чернігівського, Полтавського і Харківського генерал-губернаторств.
Очільники
• 16.12.1796—05.1797: військовий губернатор Вязьмітінов Сергій Кузьмич (7.10.1744-15.10.1819
• 1797—1798: губернатор Бакуринський Осип Андрійович (Яків Леонтьевіч?)
• 1798—1800: губернатор Миклашевський Михайло Павлович (1756-26.08.1847)
• 1800—27.02.1802: губернатор Френсдорф Іван Васильович губернатор
Людям із порушенням зору