Історія українського народу знала чимало трагічних подій, але те, що сталося в Україні в 1932-1933 роках не має аналогів в історії цивілізованого людства. Без війни, без епідемії, без стихійного лиха загинули мільйони ні в чому не винних селян.
У березні 1933 року голод почався в 103 з 400 районів України. Уважне вивчення географічних карт показує, що наприкінці 30-х років у кожній області України зникли численні сільські населенні пункти, що існували до 1933 року.
Одне з безпосередніх свідчень голоду - смертні книги й статистичні картки про природний рух населення, які велися в сільрадах. Документи Центрального управління народногосподарського обліку при Держплані СРСР, з яких наприкінці 1989 року вперше знято гриф надсекретності, свідчать про те, що реєстраторам ЗАГСів давалися негласні інструкції не фіксувати дійсну причину смерті.
У жовтні 1932 року в УРСР була створена сьома область - Чернігівська, до якої входило тридцять шість районів (в тому числі Ріпкинський, Добрянський, Любецький, що нині в основному складають сучасний Ріпкинський район). На засіданні Політбюро ЦК КП(б)У в грудні того ж року відзначалося, що Чернігівська область відстала від основних зернових районів України в розвитку колективізації.
Мовчазними свідками, які розповідають нам про людські трагедії тих часів, як наслідок проведення державної політики хлібозаготівлі, розкуркулення, колективізації є архівні документи, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області.
Працівниками обласного архіву продовжується робота щодо виявлення документів про Голодомор 1932-1933 років на Чернігівщині. Внаслідок пошукової роботи виявлено 2427 документів, серед яких постанови, рішення, накази, розпорядження, директиви, протоколи, плани, звіти, доповідні записки, зведення, заяви, листи, які раніше були з грифом “цілком таємно”, а зараз вони розсекречені. Серед них є документи, що стосуються і нашого району.
Людям із порушенням зору