28 листопада 2011
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року було сприйнято різними політичними силами в Україні та в Росії неоднозначно. З одного боку більшість громадян України, що представляли всі соціальні версти, вікові групи, народи, що проживали в Україні, усі національно-демократичні сили України і союзних республік з великим ентузіазмом і повною підтримкою сприйняли цю подію. Проте багато представників центральних і республіканських органів влади, партійно-державної еліти негативно поставилися до проголошення незалежності України. Президент СРСР М. Горбачов, прагнучи запобігши розпаду СРСР, виступив з ініціативою створення конфедерації (Союзу Суверенних Держав) замість федерації, як передбачалося в первісному тексті Союзного договору. Він вважав, що в умовах, що склалися після проголошення республіками Радянського Союзу свого суверенітету, конфедерація буде більш прийнятною формою для їхнього об‘єднання. 3 цього питання почалися переговори і дебати, що тривали до кінця листопада 1991 року. За цей час упевненість громадян України в правильності прийнятого Верховною Радою УРСР незалежного шляху розвитку республіки зміцнилася. Це продемонстрували підсумки Всеукраїнського референдуму і виборів Президента України, які відбулися 1 грудня 1991 року. Проведення на території колишньої УРСР Всеукраїнського референдуму про ставлення громадян до Акта проголошення незалежності України стало епохальною подією, що суттєво змінило історичну долю українського народу. Право брати участь у референдумі і виборах Президента України мали 37 млн 885,6 тис. громадян, прізвища яких виборчі комісії внесли до списків для таємного голосування. До бюлетеню з референдуму були включені текст Акта проголошення незалежності України, прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 pоку, і питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?». У голосуванні взяли участь 31 млн 891,7 тис. громадян, тобто 84,2% від загальної кількості включених до списків. Із них на питання бюлетеня відповіли «Так, підтверджую» 28 млн 804,1 тис. громадян, або 90,3%. Позитивну відповідь дало населення всіх областей України, незалежно від національної приналежності. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших народів, що проживають на території України. Причинами такої високої політичної активності громадян України стали сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення, віра народу у свої сили і можливості, розпочатий процес розпаду СРСР. Референдум 1 грудня 1991 року підтвердив Акт проголошення незалежності України. Якщо рішення Верховної Ради могла скасувати Верховна Рада іншого скликання, то рішення референдуму скасувати не міг ніхто. Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 року формально незалежну Україну не визнала жодна держава, а протягом тільки грудня 1991 року вона була визнана понад 40 державами світу. Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження СРСР, його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну. 5 грудня 1991 року на засіданні Верховної Ради України Л. Кравчук прийняв присягу Президента України, виклав програмні орієнтири своєї політики на новій посаді. «Президент, - підкреслив він, - одержавши владу від народу, повинен служити йому і забезпечувати добробут, права і свободи кожної людини». Таким чином і референдум, і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити в незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми. Віковічна мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення. Молода держава стала будувати відносини з іншими державами на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності і територіальної цілісності, невтручання в їхні внутрішні справи, розвитку всебічних політичних, економічних і культурних зв‘язків. Відзначення 20-ї річниці Всеукраїнського референдуму має на меті поширити в суспільстві переконання щодо необхідності зміцнення єдності держави та консолідації української громади навколо ідеї незалежності.
Людям із порушенням зору