17 жовтня 2017
Сучасні дослідники початки формування адміністративної структури Чернігово-Сіверщини вбачають у процесах, що мали місце ще на рубежі VIII-ІХ століть. Тоді на Дніпровському Лівобережжі сформувалася так звана волинцевсько-роменська культура, що відповідала племінним об’єднанням сіверян, радимичів та в’ятичів.
У другій половині ІХ ст. Нижнє Подесення увійшло до складу Київської Русі. А літописна стаття 907 р. ставить Чернігів у списку міст Русі на друге місце після Києва.
З огляду на близьке розташування до тодішньої столиці, деякий час Чернігів не мав власних князів, перебуваючи безпосередньо в управлінні київського князя чи його намісників.
Початки князівської династії літопис виводить від сина Володимира Великого, тмутороканського князя Мстислава Хороброго. У битві під Малим Лиственом у 1024 р. Мстислав наголову розбив військо старшого брата Ярослава Мудрого, однак не виявив бажання захоплювати великокнязівський престол, а повернувся до Чернігова, обмежившись володінням Лівобережними землями Русі. Правління Мстислава Володимировича стало «золотою добою» для самостійного Чернігівського князівства: розвивалися мистецтва й ремесла, велися літописи, будівництво церков і мурованих храмів призвело до виникнення власного чернігівського архітектурного стилю.
Чернігів став одним із найбільших міст Європи, а Чернігівське князівство займало величезну територію: від Дніпра на заході до Дону на сході і від Азовського моря на півдні до сучасного Підмовсков’я на півночі (територія сучасних України, Білорусі та Росії). До його складу входили такі міста як Любеч, Новгород-Сіверський, Глухів, Стародуб, Гомель, Брянськ, Путивль, Курськ та багато інших. Так, літопис часів Київської Русі згадує на території князівства до 70 міст.
Серед найбільш відомих чернігівських князів – Святослав Ярославич, Володимир Мономах, Олег Гореславич, Давид Святославич, Всеволод Ольгович, Святослав Всеволодович, Всеволод Чермний, Михайло Всеволодович. У ХІ-ХІІІ ст. князі чернігівської династії відігравали важливу роль у політичному житті Русі та неодноразово займали великокнязівський престол у Києві.
Пізніше Чернігово-Сіверщина роздробилася на удільні князівства, а остаточно її розвиток обірвала монгольська навала 1237-1240 рр.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті
Людям із порушенням зору
