Ріпкинська РДА

«Чорнобиль не має минулого часу»

26 квітня 2017

Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Сьогодні, 26 квітня, біля пам'ятного знака “Загиблим та померлим внаслідок Чорнобильської катастрофи» відбувся мітинг до 31-роковин катастрофи на Чорнобильській АЕС «Чорнобиль не має минулого часу».

Вшанувати загиблих та подякувати ліквідаторам аварії на ЧАЕС прийшли голова районної державної адміністрації Борис Мелашенко, голова районної ради Роман Шупель, голова районної громадської організації Спілка «Чорнобиль» Василь Ігнатенко, ріпкинський селищний голова Сергій Гарус, представники підприємств, установ, організацій та громадськість району.

«Подвиг чорнобильців неможливо переоцінити, вони ліквідували тяжкі наслідки вибуху реактору, намагались локалізувати пожежу, займались евакуацією мешканців прилеглих територій. Тоді мобілізовано понад 650 тисяч представників різних сфер: військовослужбовців, медиків, вчених, інженерно-технічних працівників, які самовіддано працювали, ризикували своїм життям і здоров’ям. З нашого району призвано на ліквідацію більше 500 осіб. Наразі в районі проживає 14 тисяч 218 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Із них 289 – учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», - зазначив голова РДА Борис Мелашенко.

Голова громадської організації Спілка «Чорнобиль» Василь Ігнатенко висловив слова подяки всім хто пам'ятає та шанує пам'ять тих, хто захистив своїм тілом людство від масштабної біди XX століття.

Учасники заходу вшанували пам'ять усіх, хто прийняв на себе удар Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання, поклали квіти до пам'ятного знаку “Загиблим та померлим внаслідок Чорнобильської катастрофи» та до пам’ятних місць на честь наших славних героїв.

Лише пам`ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров`я та життя. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам`яті, що не даватимуть забути про цю страшну трагедію.